Гранітно-Cтепове Побужжя (Середня складність)
День 1 (15 км)
Даний ПВД ми вирішили стартувати з Іванівки(та що на лівому березі Південного Бугу нижче Семенівки) розрахований на 2 повних дні, добиратися туда краще автомобілем. Запаркувати його на дві доби можна в дачній частині Іванівки, яка знаходиться блище до річки, так відразу спустившись однією з вулиць можна вийти на маршрут. Першим цікавим об’єктом буде висоий кам’яний хребет який відразу можна спостерігати спускаючись до річки. Спуск доволі крутий, на цей хребет поки що не можна дістатись так як шлях до нього перекриває обриисте русло давньої річки.
Єдиною проблемою цього ПВД була – якимось чином перебратися на правий берег річки щоб маршрут був різноманітний, спочатку по одній стороні а потом перейшовги Іванівський міст повернутись іншим берегом. Запитавши попередньо жителя Іванівки він твердив що до Іванівського моста буде ще один, але вивчавши маршрут перед поїздкою на жодних картах і в різних джерелах не знайшли нічого. А ні моста а ні парома, нічого тут не знайти. З не довірою до жителів цього району ми запитали ще в декількох рибаків, яких тут достатньо багато, про те як можна перейти на іншу сторону, зрозуміли що єдиний спосіб це знайти добрих людей з човном.
Правобережжя Південного Бугу не змусило нас довго чекати і наступний кого ми зустріли був рибалка, який не поспішаючи гріб за течією по центру річки. Привітавшись з ним, ми ввічливо попросили про послугу, на яку він не відмовив. Завантаживши човен нашими не легкими рюкзаками, за 5 хвилин подолали вкриту водянми ліліями спокійну річку.
Висадившись за 500 м до Львову, ми побачили високі порощі мохом і чагарниками скелі, і такий же не важко прохідний лісох між берегом і скелями, який тянувся далеко в обидві сторони. В цій локації помітили кліщів, обережно. Поснідавши о 9 ранку, трохи пройшлись по цьому ліску вирішили піднятися на гору, так як з того берегу проглядувалась гарна дорога і не далеко с. Львів. Спочатку подолавши пару великих каменюк, дійчши до дуже ктутого склону який повністю поріс колючими чагарниками по коліно. Нарешті чагарник скінчився, пішла рівна але густотрав’яниста частина. Так ми пройшли 1км та на шляху опинилось густопороще деревами русло з великим перепадом висоти, по його дні біжить кришталево чистий струмок, пити з нього не наважились але вмитися прохолодною водою та зробити коротельний привал було приємно.
Подолавши крутий підйьом з цього русла, вийшли на пасовище перед с.Львів. Помітивши самотньо стоячу колонку посеред цього пасовища вирушили до неї, на камені великими літерами написано “Воду набирати не можна, не працює”. Нас помітили місцеві і відразу вирушили до нас, це виявилися дві жіночки які достатньо не приємним тоном дублювали фразу написану на камені. Трішки пройшовись цим пасовищем вийшли на ближню вулицю і до річки та продовжили рух по ній. В кінці села, нас чекала розвилка, якщо піти вправо крутою накатаною дорогою, то можна підійти до дуже гарно місця. Це пороги з острівцями посеред річки, також там є прекрасний підхід до води по камінню, в спекотну погоду те що потрібно.
Але ми пішли тією дорого що йде по під ліском і веде схилом вниз. Спускаємося до самого берегу, можна зробити хороший привал, так як наступні 6 кілометрів будуть доволі виснажливими. Спочатку паралельно річці йде подвійна трішки пороща травою та чагарниками дорога, яка змінюється періодично стежками. Потрібно йти обережно, так як всюди росте кропива. Так лісосмугою рухаємося чуть більше кілометра, потім підьом вгору і трішки степової дороги. Наступні 4 км, дуже не передбачувані, стежок ми не знайшли, лише уривки давно натоптаних. Цей відрізок представляє собою суміш акаційних лісів, відкритих степів з колючими чагарниками по коліно або навіть по пояс, дуже круті спуски та підйоми. Також слід бути обережними, в непрохідних колючих хащах можна натрапити на обрив, вдягатися слід захищено, аби не залишалося ділянок на тілі не прикритих чимось.
Пройшовши цю жорстку ділянку, виходимо до невідомої водойми по ліву руку. Відразу за нею по праву сторону натикаємося на так званий “Каньйон з водоспадом”, потрапити можливо на обидві сторони каньону. Проще відразу піти не ліво і перед вами відкриваються прекрасні краєвиди звивистої річки на фоні оголених скель. Відпочивши, спускаємося в низ до так званого водоспаду.
Надійної стежки ми не знайшли, тому полізли на пролом по сипусі і каменям до самого струмка. При великому бажанні можна піднятися і на праву сторону каньйону, є крута стежка на саму вершину. Далі вирушаємо по течії струмка обережно по здоровим вологим каменям порощим мохом. Нам потрібна стежка яка повертає наліво, саме вона веде до руїн старого млина.
По під річкою єсть гарне місце для купання. Роздивившись вдовіль величний старовнинний млин рухаємося по дорозі в Іванівку(та що біля моста) крізь пам’ятних Героям Другої Світової Війни, по добре накатаній дорозі, туристів дуже багато на цій локації. Після того як закінчиться лісова смуга, помічаємо ангар, прямуємо до нього обійшовши зліва заходимо в с.Іванівка і проходимо його наскрізь по одній з вулиць. Пройшовши село лишається тільки поле, навколо нього є дорога яка виводить до самого моста.
Спуститися до річки біля цього величезного моста краще з правого боку, стрімкий серпантиновий спуск веде прямо до річки. Йдемо проти течії минаючи величні опори, далі близко 500 метрів є вибір прекрасних ночівель. З питною водою проблем не буде так як є джерело з якого можна пити воду навіть без її кип’ячіння.
Воно знаходиться через 150 метрів вгору по течії від джерела-водоспада і на 15 м вище стежки, виглядає як бетонна посудина з краном. В даній локації є безліч виходів до води, але з замуленим дном, місце часто відвідуване, тому скрізь можна спостерігати купи сміття, дров в достатній кількості.
День 2 ( 15 км)
Добре відпочивши з важкістю на душі покидаємо місце ночівлі, повертаємося на міст тим шляхом яким сюди прийшли, попередньо набравши джерельної води. Переходимо міст і відразу зліва спостерігаємо улюблене місце всіх фотографів які колись тут були. Далі потрібно знайти круту стежку яке веде з цих скель до річки, рухаємося через просторий лісок, в якому часто зупиняються команди з рафтами. В кінці цього ліску буде місце впадіння річки Великої Корабельної в Південний Буг, потрібно роззуватися і переходити це місце вбрід, води по коліно. Просушивши ноги долаємо малький підйом і знаходимо ледь помітну стежку в різнотрав’ї.
Ця стежка веде до самої Семенівки, десь півтора кілометри йдемо звивистою стежкою по різні боки часто росте шипшина яка лякає шипами і одночасно гарно пахне. Стежка виводить до міні пляжу з камінням, можна трішки відпочити та рухатися далі.
Починається подвійна накатана дорога, зліва видніється скелястий хребет побужжя, справа спокійна річка. Йдеться дуже легко, майже рівнина, також допомогли хмари які на цей час затянули блакитне небо. Далі починається Семенівка, слід запитати у місцевих, де криниця щоб поповнити запаси води а також як вийти на Шкільну вулицю, вона проходить майже все село, орієнтиром вулиці буде пам’ятник Героям Другої Світової Війни. Вулиця впирається в садок з аркою, нам потрібно повернути на право трішки пройди і відразу наліво. Ця вулиця виведе з села, по ліву руку відкриється пшеничне поле та місцеві смітники, дійшовши до лісосмуги дорога почне повертати вправо і рельєф з рівного змінюється на гірки.
Продовжуємо рухатися цією дорогою, нам пощастило, небо майже повністю затянгнуло хмарами, накрапував не великий дощ. Дорога майже підходить до річки, стежка добре протоптана, зустрічаються цілі поля посохших від спеки рип’яхів. Через 2 км дістеємося невідомого науці поселення, до нього буде крутий підьом, доведеться пройти через це поселення так як по березі дуже багато не похідних зон. Як дістатись знову до Південного Бугу краще запитати у місцевих, по самому населеному пункті минаємо 2 водоймища і рухаємося біля поля прямо до річки. Діставшись до берегу, згадуємо знайомі місця, тут вже можна розслабитися так як до Іванівки лишається півтора кілометра по добре видимих стежках. Насолоджуємся вдовіль краєвидами Регіональним ландшафтним парком «Гранітно-Степове Побужжя»!